Проект “Жінки незвичних професій” стає відомим далеко за межами регіону. Про надзвичайних жінок, що своєю роботою руйнують сексистські стереотипи в рамках проекту ГО “Скриня корисних справ”, що входить до регіонального партнерства “Громадський Ресурс Полісся” розповідає національний портал WoMo.ua.
Тілоохоронець — це він. Чоловік. Ми й не уявляємо нікого іншого у цій професії, крім кремезного, мовчазного супермена з бойовиків. Але виявляється, що в Управлінні державної охорони України 10% тілоохоронців — жінки. Чим вони займаються, як їх сприймають, як стати такими ж неймовірними, як вони? Офіцер Ольга Радченко розповідає про це в інтерв’ю в рамках проекту «Жінки незвичайних професій», який реалізовується ГО «Скриня корисних справ» в Житомирі за сприяння БО «Український Жіночий Фонд».
Що робить тілоохоронець
Мене звуть Ольга Радченко, я військовослужбовець Управління державної охорони України, офіцер. Маю сина, йому 10 років. Я тілоохорониця. Забезпечую безпеку главам іноземних держав, парламентів та урядів, які приїжджають до України з офіційними та робочими візитами, зокрема, безпеку жінок і дітей. Як я прийшла у професію? Чіткої відповіді на це запитання у мене немає. Мабуть, так склалися обставини в моєму житті, що я почала працювати в цій сфері. Близькі та рідні з розумінням поставилися до мого вибору. Звичайно, вони за мене хвилюються, але водночас і дуже підтримують, тому я їм дуже вдячна за це. Серед друзів мало хто знає про мою професію.
Які якості потрібні тілоохоронцю
Існує хибне уявлення, що тілоохоронець – кремезна людина, обов’язково в чорних окулярах. Насправді це не зовсім так. Справжній професійний тілоохоронець не повинен сильно вирізнятися в натовпі. Перш за все, він повинен бути спритним і гнучким, людиною, яка зможе вчасно відреагувати на нестандартну ситуацію і врятувати життя охоронюваної особи. Відмінна фізична форма і бездоганне володіння спеціальною підготовкою мають постійно підтримуватись на високому професійному рівні. Важливу роль у моїй роботі відіграє психологічний стан – завжди потрібно бути максимально зібраною, готовою до несподіванок, зосередженою. Гарна інтуїція також зайвою не буде. Дуже часто все це в комплексі допомагає виявити загрозу та запобігти нападу.
Де вчитись на тілоохоронця
В професію я прийшла 8 років тому, не маючи взагалі жодних знань про специфіку роботи тілоохоронця, крім загальних уявлень, сформованих кінематографом, — такий собі набір штампів. Всі свої знання й навички тілоохорониці я отримала в Управлінні державної охорони України на базі Інституту УДО України Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тут є всі напрямки підготовки, матеріально-технічна база, висококваліфікований професорсько-викладацький склад, який передає слухачам найцінніше в нашій професії – досвід. Там мене навчили прийомам рукопашного бою, влучній стрільбі, керуванню транспортними засобами у контраварійних ситуаціях, наданню першої домедичної допомоги – все перерахувати просто неможливо.
Типовий робочий день
Стандартний день розпочинається з проведення огляду автомобіля (зовнішнього та внутрішнього), а також периметру навколо транспортного засобу на предмет наявності підозрілих об’єктів. Також проводиться внутрішній огляд салону, наприклад, для виявлення прослуховувальних або вибухонебезпечних приладів. Важливим елементом технічного огляду транспортного засобу є виявлення можливих поломок чи несправностей.
Обов’язково перевіряється маршрут проїзду, а також схема руху охоронюваної особи протягом всього дня, приміщення, де працює або планує перебувати особа. Це все складає стандартний комплекс охоронних заходів, направлених саме на передбачення й усунення будь-якої можливої небезпеки. Тобто майже завжди наша робота – це не лише безперервне супроводження посадової особи, але й потужний комплекс превентивних заходів.
Плюси та мінуси професії
Робота тілоохоронця передбачає проведення біля охоронюваної особи, значної кількості часу. Зрозуміло, що це не просто прогулянка зі знайомою людиною, а постійна емоційна напруга, небезпека та ризики, пов’язані із загрозою життю. Крім того, ми здійснюємо охорону визначеної законом посадової особи усюди, куди б вона не поїхала. Це може бути її оселя, громадське місце – магазин, наприклад, або масовий публічний захід, або навіть район проведення ООС. І в кожному місці буде своя окрема тактика забезпечення безпеки.
Плюси для кожного свої. Особисто для мене – це можливість професійної самореалізації. Щодо цікавих випадків у роботі: специфіка роботи полягає в тому, що навіть якщо у мене або моїх колег були подібні випадки, ця інформація не розголошується.
Відношення у чоловічому колективі
Що показово, в Управлінні державної охорони України критерії й вимоги до жінок-тілоохоронців такі ж, як і до чоловіків. Якщо ти відповідаєш усім вимогам, то тебе дуже високо цінують. Звичайно, неможливо уникнути вкорінених у деяких головах стереотипів про те, що жінки – слабка стать. Але те, що я жінка, ніколи не було завадою для мого професійного або кар’єрного зростання в нашій структурі. Управління державної охорони України не дуже велика структура, тому кожна людина на рахунку, кожна людина ціниться незалежно від статі, головне – професійні якості. Єдине, з чим я іноді стикаюсь, – це прояви делікатного піклування у ставленні до жінок з боку безпосереднього керівництва й колег-чоловіків. В будь-якому випадку, на службі тілоохорониці потрібні для роботи з охоронюваними жінками. Діти значно краще реагують на тілохоронця жіночої статі.
В спеціалізованій літературі колись натикнулась на цікаву думку про те, що материнський інстинкт, який закладений у багатьох жінках, може значно впливати на забезпечення безпеки. Стверджувалось, що в небезпечних (нестандартних, форс-мажорних) ситуаціях, окрім професійних рефлексів, у них спрацьовує ще й природній інстинкт матері, який робить її більш ефективною захисницею для охоронюваної особи. Звичайно, це просто припущення, яке, можливо, не має обґрунтованих наукових доказів, але особисто я з цим погоджуюсь.
Щодо натхнення
Щодо фільмів і серіалів, які б подивитися майбутнім тілоохороницям, складно відповісти, бо я просто фізично не маю часу для цього. На службі ми велику увагу приділяємо фізичній формі, тренуємо стрільбу, рукопашний бій, проводимо внутрішні семінари для обміну досвідом. Ну і, звичайно, специфіка роботи часом така, що дуже важко знайти вільну хвилину. Охорона посадових осіб здійснюється цілодобово і безперервно. Вдома я – мама десятирічного хлопчика. Єдине, завжди намагаюсь знайти хвилину для того, щоб почитати, але такі книжки точно не будуть цікаві пересічному читачеві. Це фахові методичні рекомендації, посібники з професійної підготовки та психології.
Тетяна Гордієнко
Фото: Прес-центр Управління державної охорони України